ЗА СПРАВДІ НЕЗАЛЕЖНУ, СОЦІАЛІСТИЧНУ УКРАЇНУ!  Заява Центрального Комітету Комуністичної партії України

ЗА СПРАВДІ НЕЗАЛЕЖНУ, СОЦІАЛІСТИЧНУ УКРАЇНУ!
Заява Центрального Комітету Комуністичної партії України


Тридцять років тому, 24 серпня 1991 року, Верховна Рада України в обстановці шаленої антикомуністичної істерії, морально-психологічного терору і фізичного тиску прийняла Акт проголошення незалежності України. Пославшись при цьому на ухвалену 16 липня 1990 року Декларацію про державний суверенітет України, парламент фактично відкинув її найважливіші, принципові положення і проігнорував при цьому волю українського народу, який під час республіканського опитування 17 березня 1991 року переважною більшістю схвально відповів на запитання: "Чи згодні Ви  з тим, що Україна має бути у складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?" 

Цим, услід за єльцинською Росією, було покладено  початок контрреволюційному, антисоціалістичному  перевороту, ліквідації закріпленого в Конституції суспільно-економічного ладу, зруйнуванню нашої багатонаціональної соціалістичної Вітчизни - Союзу Радянських Соціалістичних Республік. 

Тридцять років від дня проголошення незалежності України — строк цілком достатній для того, щоб об’єктивно оцінити наслідки цього рішення для долі нашої Вітчизни, її  багатонаціонального і багатостраждального народу, зробити належні  висновки на майбутнє.

Багатообіцяючий проект «самостійна, незалежна, процвітаюча Україна» ганебно провалився. А люди, що підтримали його на референдумі 1991 року, опинились у ролі багаторазово обдурених.

Українські можновладці розікрали, розтринькали майже все, здобуте під комуністичними прапорами, затягли країну на капіталістичний смітник та перетворили її на корумповану жебрачку.

Незаперечні факти свідчать, що замість пустопорожніх обіцянок і людських сподівань процеси, які відбулися після антисоціалістичного перевороту 1991 року у всіх сферах нашого суспільства, спричинили трагічні наслідки. В країні реставровано потворний капіталістичний лад. Внаслідок розкрадання народної власності і злочинної приватизації відбулася радикальна зміна економічної, політичної, а з цим і  соціально-класової структури суспільства:

– відродилися експлуататорські класи фінансово-промислового капіталу та землевласників-латифундистів;

– відбулася тотальна люмпенізація людей праці;

– катастрофічно поглибилося майнове розшарування населення та його масове зубожіння, наростають класові протиріччя.

Через зруйнування засад соціалізму брутально порушуються загальновизнані права і свободи людини. Розтоптано буржуазну законність, у тому числі Конституцію України.  Громадян позбавлено більшості соціальних здобутків Радянської влади:

– гарантованого права на працю, гідну заробітну плату, повноцінно оплачувану відпустку, соціальні пільги;

– отримання безплатно житла та низьких тарифів на електрику, газ, тепло, воду, громадський транспорт;

– загальнодоступних і безплатних освіти та охорони здоров’я;

– забезпечення гідною пенсією відповідно до трудового стажу і умов праці;

– унікальних сприятливих й рівних можливостей для навчання і виховання підростаючого покоління.

Основний Закон — Конституція та інші закони України, прийняті буржуазною Верховною Радою, обслуговують інтереси капіталу та олігархів, захищають награбовані ними багатства та створюють умови для подальшої експлуатації людей праці, значна частина яких відкинута за межу виживання (67 відсотків населення визнають себе бідними).

Правоохоронна система та силові структури, судова влада корумповані, захоплені і поділені між олігархічними кланами, є інструментами придушення інакомислення, жорстоких репресій проти незгодних зі злочинною політикою режиму.

Яскравим прикладом придушення інакомислення є спроби режиму заборонити Компартію і комуністичну ідеологію. Перша — у серпні 1991 року незаконними указами Президії Верховної Ради, які згодом були скасовані Конституційним Судом як такі, що не відповідали Конституції.

Друга у 2014 — 2015 роках, коли спочатку була знищена фракція КПУ у Верховній Раді, згодом прийняті  закони про так звану «люстрацію» і «декомунізацію», на основі яких рішенням Мін’юсту партії заборонили брати участь у виборах. Всупереч Конституції, КПУ позбавлена можливості здійснювати повноваження політичної партії, а комуністи і ті, хто підтримує наші програмні положення, позбавлені права мати своїх депутатів у Верховній та місцевих радах.  

Особливо трагічного характеру ситуація в Україні досягла після збройного заколоту у лютому 2014 року і приходу до влади, за політичної і фінансової допомоги Заходу, в першу чергу США, олігархів-компрадорів, необандерівських сил — ідейних спадкоємців гітлерівських пособників і організованої злочинності.

В Україні утвердився олігархо-нацистський режим профашистського типу із застосуванням терористичних методів управління.

Закріплення в Конституції положення про європейські та євроатлантичні прагнення, яке вчинене з брутальним порушенням Основного Закону: без внесення його до Першого розділу ("Основні засади") і затвердження Всеукраїнським референдумом, войовнича русофобія правлячого режиму призвели до вкрай небезпечного загострення стосунків між братніми народами та країнами, до розколу православ’я, руйнації духовних засад східнослов’янських народів. Запалала братовбивча громадянська війна на Донбасі — війна режиму проти власного народу, яка триває вже вдвічі довше, ніж війна проти гітлерівської Німеччини, і призвела до численних невинних людських жертв.

Україна втратила політичний і економічний суверенітет й незалежність, територіальну цілісність і соборність, здобуті за часів Радянської влади та соціалізму.

Три десятиліття безпросвітного життя, яке з кожним роком тільки погіршується і для більшості населення стає дедалі нестерпнішим, придушення  будь-якого інакомислення, терор, безкарний розгул необандерівщини,  насаджування обстановки страху,  взаємної ненависті, негативного ставлення  до радянського минулого, до всього російського паралізують  волю населення, знищують його творчу активність.

За роки незалежності капіталістична Україна пройшла шлях:

— від «кульгавої»буржуазної демократії — до тиранії олігархо-нацистів;

— від розвиненої країни, яка за всіма економічними і соціальними показниками входила до десятки найпотужніших держав світу — до вимираючої спільноти з периферійною економікою, до найбіднішої околиці Європи;

— від суверенної республіки у складі Радянського Союзу — до підмандатної території під зовнішнім управлінням США, ЄС, МВФ, НАТО, які відверто і цинічно, керуючись винятково своїми егоїстичними інтересами і нехтуючи потребами нашого народу, визначають внутрішню і зовнішню політику України;

— від країни, де поважалися і мали рівні права всі національності і мови — до країни, де на державному рівні процвітає гуманітарний расизм, відбувається глорифікація нацизму і фашизму, героїзуються гітлерівські посіпаки з ОУН-УПА — кати Бабиного Яру, Хатині і Кортелісів, організатори «Волинської різні» та числених масових диверсійно-терористичних актів проти мирного населення

В результаті впровадження антинародних реформ — реформ соціального геноциду: медичної, пенсійної, комунальної, освітньої, земельної, мовної та інших —зубожіння населення досягло критичної межі, що, в свою чергу, спричинило демографічну кризу. З 1991 року населення України, навіть за офіційною статистикою, скоротилося більш ніж на 10 мільйонів чоловік. Ще 10 мільйонів — в трудовій еміграції, на заробітках за кордоном, не маючи можливості знайти роботу і не бачачи перспектив на рідній землі. В країні кількість тільки офіційно зареєстрованих безробітних становить 315 тисяч.

Терор і насильство, розпалювання ворожнечі між людьми і народами, печерна русофобія і антирадянщина, дискримінаційні закони про «декомунізацію», з мовних питань і «корінні народи» тощо, спотворення історії, знущання над тими, хто визволив Україну від німецько-фашистських орд, відродив зруйновані окупантами  міста і села, долучення неонацистських бандформувань до вирішення шкурних інтересів  можновладців, до боротьби з інакомислячими і проти Компартії, введення цих бандформувань до державних силових структур і призначення їх представників на державні посади, стали невід’ємними ознаками сучасної України. України, поділеної навпіл: на Україну для експлуататорів і гнобителів — олігархів, неонацистів і криміналу, які наживаються на бідах і стражданнях нашого народу, і Україну для експлуатованих та пригноблених — тих, хто заробляє на життя власною тяжкою працею.

Тридцять років міфічної незалежності України дають нам, комуністам, право заявити, що злочинний політичний курс, в результаті якого країна і люди опинилися в економічній і соціальній прірві, ставлять на порядок денний зміну суспільного ладу. 

При цьому нагадуємо, що Організація Об'єднаних Націй, однією із засновниць якої була Українська Радянська Соціалістична Республіка, ще в жовтні 1969 року в ухваленій Генеральною Асамблеєю Декларації соціального прогресу і розвитку зазначила: "людство може добитися повного здійснення своїх сподівань лише в умовах справедливого суспільного порядку", який "вимагає негайної і остаточної ліквідації всіх форм нерівності, експлуатації народів і окремих осіб, колоніалізму, расизму, включаючи нацизм".

Конкретизуючи ці завдання, Декларація вказує, що саме "право на працю, необхідність встановлення таких форм власності на землю і засоби виробництва, які виключають будь-які форми експлуатації.., створюють умови, які ведуть до справжньої рівності серед людей". В Україні все це було реалізовано ще за радянської соціалістичної доби.

Для нас є очевидним, що шлях від олігархічно-неонацистської України до України, вільної від цієї нечисті, вільної від зовнішнього управління, мирної і квітучої, буде непростим і тривалим.

У  Компартії є бачення, як вирішувати це історичне завдання. Ми виходимо з того, що шлях до свободи і соціальної справедливості може бути пройдений тільки за умов  відродження народовладдя й соціалістичного ладу.

Передовсім потрібно покласти край кровопролиттю на сході країни, відновити добросусідські відносини України з Російською Федерацією і Білоруссю, налагодити рівноправні стосунки з іншими країнами, перестати бути об’єктами зовнішнього впливу, припинити реформи знущання, нав’язувані українському народові транснаціональним капіталом заради того, щоб, як говорив відомий адепт «кольорових революцій» Джорж Сорос, перетворити Україну на «торпеду у війні з  Росією», що «Європейський союз має занурити Україну у війну або Україна поховає ЄС», а доля громадян цієї країни Захід хвилювати не повинна взагалі — «російськомовні діти повинні зникнути».

Треба відновити державне стратегічне планування і повернути державний контроль над стратегічними галузями народного господарства, провести реіндустріалізацію, спрямувати державні кошти, які сьогодні витрачаються на війну і націоналістичну пропаганду, на розвиток науки і освіти, культури, медицини, на соціальний захист пенсіонерів та інших знедолених верств населення.

Комуністи готові взяти активну участь у відродженні України, у визволенні її з кайданів капіталістичного рабства.

Хай живе Україна соціалістична!

Слава трудовому народові України!


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях