Про дії партії в надзвичайних умовах здійснюваної неонацистським режимом декомунізації Резолюція позачергового 52-го з’їзду Компартії України

Про дії партії в надзвичайних умовах здійснюваної неонацистським режимом декомунізації
Резолюція позачергового 52-го з’їзду Компартії України


Встановлений в нашій країні у лютому 2014 року в результаті державного перевороту компрадорський диктаторський режим виразників інтересів кримінально-олігархічного капіталу і найреакційніших націонал-шовіністичних кіл, катастрофічно втрачаючи довіру доведеного до нужденного становища і відчаю населення, розгорнув тотальний наступ на конституційні права і свободи громадян, переслідування прогресивних сил, намагаючись придушити будь-яку опозицію. Головні зусилля при цьому зосереджуються на витісненні з політичного поля і знищенні Комуністичної партії України - послідовного захисника людей праці.

Партія безпідставно звинувачується у порушенні Конституції України, насамперед у сепаратистській діяльності. Перед Міністерством юстиції політичним керівництвом держави ще в травні 2014 року було публічно поставлено завдання «без зволікань» вжити заходів до припинення діяльності Компартії. Докази на підтвердження звинувачень збиралися репресивною системою держави протягом двох років, але безуспішно, оскільки ніяких протиправних дій наша партія не скоїла і не вчиняє. Судова справа про її заборону фактично розвалилася.

Однак з порушенням Конституції було ліквідовано фракцію Компартії у Верховній Раді України. З цинічним використанням адміністративного ресурсу на виборах 2014 року партію не допущено у парламент, позбавлено можливості з трибуни законодавчого органу доводити до суспільства свою політичну позицію, захищати інтереси трудящих. При цьому режим скористався зрадництвом групи переродженців у лавах нашої партії.

Партія вистояла. Тоді антинародна влада вдалася до нових, єзуїтських за своїм характером, дій. Парламенту було нав’язано прийняття законів про так звані люстрацію і декомунізацію. Ними брутально порушуються Конституція України, декларовані в ній права громадян на свободу світогляду, думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, на гарантовану державою свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України, свободу об’єднання в політичні партії для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних й інших інтересів. Так розтоптано конституційні положення про політичну та ідеологічну багатоманітність і неприпустимість визнання державою жодної ідеології як обов’язкової, принцип верховенства права і презумпцію невинуватості, неприпустимість обмеження конституційних прав і свобод, крім випадків, передбачених Основним Законом України. Залишається пустою декларацією закріплене в Конституції право кожного захищати будь-якими не забороненими законом способами, насамперед у судовому порядку, свої права і свободи від протиправних зазіхань.

На порушення прав і загальновизнаних свобод вказала, розглядаючи зазначені закони, у своєму попередньому висновку Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Вона взяла до відома обіцянку українських властей переглянути закони, привести їх у відповідність з демократичною практикою європейських держав.

Цього досі не зроблено. Зірвано й спробу Конституційного Суду України розглянути звернення групи народних депутатів щодо конституційності закону про люстрацію. Суддів Високого суду залякали репресіями. Депутатське звернення стосовно конституційності законів про так звану декомунізацію Суд взагалі відмовився розглядати.

Влада не тільки не виконала обіцянок, наданих Венеціанській комісії, а й із ще більшим оскаженінням роздмухує в суспільстві антикомуністичний психоз, посилює репресії проти прихильників комуністичноі ідеї і соціалістичного вибору. В країні розгорнуто галасливу кампанію з перейменування міст, селищ, сіл, вулиць і площ, підприємств, знищення пам’ятників видатним діячам соціалістичного минулого нашої Вітчизни, її героїчним трудівникам і захисникам. Сотні партійців, членів їхніх сімей піддаються арештам, жорстоким тортурам і залякуванню.

Цинічною акцією неонацистського режиму, спрямованою на залякування членів нашої партії, є арешт і позбавлене будь-яких підстав звинувачення у сепаратизмі першого секретаря Харківського обласного комітету КПУ, народного депутата України, почесного громадянина міста Харкова А.Александровської, тримання її, незважаючи на вік і стан здоров’я, під вартою.

Делегати з’їзду рішуче протестують проти цих свавільних дій і вимагають негайно припинити розправу над Аллою Олександрівною Александровською, іншими безпідставно репресованими партійцями. Пишаються їх стійкістю та висловлюють всебічну підтримку.

Окружний адміністративний суд Києва на підставі неконституційних законів про декомунізацію ухвалив рішення про припинення діяльності Комуністичної партії України тільки за те, що вона не відмовилась від своєї назви – комуністична і символіки – серпа і молота, червоної п’ятикутної зірки. Вражає правове невігластво тих, хто порушив цю справу, насамперед очільників Міністерства юстиції і суддів, які багато місяців її розглядали. Конституція України допускає можливість заборони політичної партії в разі порушення нею умов, перелік яких чітко визначений в Основному Законі і не може бути змінений звичайним законом. Суд, не ухвалюючи рішення про заборону, припинив діяльність Компартії, яка не порушила Конституцію України. Апеляційний адміністративний суд, розглядаючи більш ніж півроку апеляцію нашої партії, поки-що не наважується ухвалити рішення.

Склалася надзвичайна, небезпечна для всіх прогресивних сил ситуація. Діяльність Комуністичної партії фактично заборонено, хоча рішення про заборону, як того вимагає Основний Закон держави, не ухвалено і конституційних підстав для цього немає. Але судова ухвала ще не набула законної сили. Тобто юридично Компартія не заборонена. Вона діє. Функціонують її організаційні структури. Збережено кадри. Однак владні структури, високі державні посадовці, у тому числі президент, засоби масової інформації всіляко нав’язують суспільству думку, начебто «Комуністичної партії в Україні немає і вона вже ніколи не повернеться». Водночас створюються псевдоопозиційні структури, до яких залучаються перебіжчики із лав КПУ і деякі дезорієнтовані партійці. Це деморалізує багатьох громадян, у тому числі й частину членів Компартії.

З’їзд схвалює рішення і дії Центрального Комітету Компартії України, його Президії і Секретаріату в надзвичайних умовах, що склалися, підтримує здійснювані ними заходи щодо створення Всеукраїнської громадської організіції «Лівий марш» для збереження партійних структур, а також конкретні дії, спрямовані на скасування судового рішення про припинення діяльності партії.

Найважливішими завданнями у цій обстановці з’їзд вважає:

- протидію усіма доступними способами, у тому числі зі зверненнями до міжнародних правових структур і прогресивної громадськості, намаганням неонацистського режиму і його пособників знищити нашу партію;

- збереження у боєздатному стані і активізацію організаційних структур й особового складу Компартії, її кадрів, інформаційного ресурсу;

- вміле, активне використання можливостей, що їх надає Конституція України, для вільного вираження своїх поглядів і переконань, програмних положень Компартії, для пропаганди комуністичних ідей, правди про соціалістичне минуле України;

- розгортання діяльної підготовки до 100-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції;

- згуртування навколо партії якомога ширшого кола прихильників соціалістичного вектора розвитку нашого суспільства, забезпечення ефективного впливу комуністів у робітничому середовищі, серед найманих трудівників села, інтелігенції, ветеранської громадськості. Особливу увагу приділяти роботі серед молоді, зміцненню комуністичних молодіжних організацій;

- роз’яснення громадськості небезпеки, якою загрожує насадження націонал-шовіністичної ідеології, русофобії, нагнітання антикомуністичної істерії, фашизація державного і суспільного життя, міліитаризація України.

З’їзд привертає увагу комуністів і прихильників нашої партії до становища, в якому опинилася Україна після антисоціалістичного перевороту кінця 80-х – початку 90-х років минулого століття внаслідок реставрації капіталізму і бездарної політики правлячого режиму. Розвал вітчизняної економіки, ліквідація соціальних завоювань і системи гарантій часів соціалізму, безпрецедентне майнове розшарування, зубожіння величезної кількості населення і його вимирання, беззахисність громадян перед беззаконням і сваволею, громадянська війна на Сході країни з величезними людськими жертвами і зруйнуванням виробничого і наукового потенціалу та систем життєзабезпечення, втрата значної частини української території, фактичне перетворення України, яка проголосила в 1991 році незалежність, у напівколонію, в державне утворення, внутрішню і зовнішню політику якої диктують Сполучені Штати Америки, Європейський союз і НАТО, вкрай загострили протиріччя в нашому суспільстві, загрожують розколом держави.

Так звані «реформи», нав’язані Міжнародним валютним фондом, особливо здійснювані після державного перевороту 2014 року, – підвищення пенсійного віку, фактичне знищення системи безоплатної медичної допомоги й освіти, різке підвищення житлово-комунальних, транспортних та інших тарифів, плати за енергоресурси, цін на продовольство, товари першої необхідності відкинули за межу виживання майже дві третини громадян України. В суспільстві стрімко наростає невдоволення широких верств трудящих політикою правлячого режиму.

Партійні організації своєю організованістю і активною масово-політичною діяльністю мають сприяти наданню протестним настроям і виступам цілеспрямованого і організованого характеру, усвідомленню трудящими того, що тільки радикальна зміна політичного курсу і повернення на соціалістичний шлях розвитку можуть вивести Україну з глибокої кризи в коло передових країн Європи, якою вона була в умовах соціалізму у складі Радянського Союзу.

Важливого значення з’їзд надає роз’ясненню нашим співвітчизникам шкоди, від викривлення неонацистським режимом вітчизняної історії, особливо його намаганнями без війни переглянути підсумки Великої Вітчизняної війни, вкрасти у ветеранів Перемогу над фашизмом, назвати воїнів Радянської Армії, які звільнили територію України від фашистських загарбників, окупантами, а пособників ворога бандерівців - героями. Спроби позбавити наш народ історичної пам’яті – один з найтяжчих злочинів цього режиму. Хай це усвідомлюють всі наші люди.

Розвиток політичної обстановки в країні не виключає будь-яких, у тому числі драматичних, поворотів. Загострення боротьби між кримінально-олігархічними кланами і різними угрупуваннями в політичній верхівці, намагання діючого глави держави створити жорстку президентську вертикаль, його диктаторські устремління, скоріш за все, приведуть до проведення у наступному році позачергових парламентських і, можливо, президентських виборів. Треба зробити все можливе, щоб партія взяла участь у виборах.

З’їзд підтримує пропозиції Центрального Комітету Компартії України з цих питань, викладені у доповіді, з якою вступив перший секретар ЦК КПУ П.М.Симоненко.

З’їзд висловлює вдячність братнім комуністичним і робітничим партіям, міжнародним демократичним організаціям за солідарність і підтримку боротьби комуністів України проти терористичної диктатури неонацистів, брутального поводження правлячого режиму з Конституцією, за можливість здійснення нашою партією своєї діяльності у відповідності з Основним Законом держави.

Партійці, симпатики Компартії, співвітчизники, наші друзі за рубежем можуть бути впевненими в тому, що як би не розвивались події, комуністи України залишаться вірними прапору пролетарського інтернаціоналізму, великій меті – утвердженню соціальної справедливості, справжнього повновладдя трудового народу, створенню такого суспільства, в якому вільний розвиток кожного є умовою вільного розвитку всіх.

Найважливішою передумовою успіху нашої партії в надзвичайних умовах, що склалися в країні, є єдність і згуртованість партійних лав, організованість, активність, усвідомлення кожним комуністом і насамперед керівними кадрами своєї високої відповідальності, тверда, свідома дисципліна, оптимізм, рішуча протидія будь-яким спробам розколоти партію, збити її з чітких класових позицій.

Засновник більшовицької партії Володимир Ілліч Ленін, відзначаючи, що «не бувало, немає, не буде і не може бути таких революцій, які не рискували б поразкою» (Повне зібр.тв., т.38, с.354), наголошував: «Сила наша була і буде в тому, щоб цілком тверезо враховувати найтяжчі поразки, навчаючись на їх досвіді того, що слід змінити в нашій діяльності» (т. 44, с.196).

Будьмо ж вірними заповітам нашого безсмертного вождя і вчителя!

Перший секретар ЦК

Компартії України                                                                     

П.М. Симоненко


Вы можете обсудить этот материал на наших страницах в социальных сетях