65-річчю створення Черкаської обласної організації Компартії України присвячується

65-річчю створення Черкаської обласної організації Компартії України присвячується


Березень для комуністів і жителів Черкаської області багатий пам’ятними датами і знаменними подіями.

9-те березня – 205-та річниця з дня народження нашого великого земляка, поета-революціонера Т.Г. Шевченка, який щиро і з захопленням вітав проповідників комуністичної ідеї і який знайшов свій вічний спочинок на схилах сивого Дніпра в Каневі.

10-те березня – 75-та річниця завершення визволення Черкаської області від німецько-фашистських загарбників, їх сателітів і поплічників, військами 1-го і 2-го Українських фронтів під командуванням комуністів і Героїв Радянського Союзу Маршала Радянського Союзу І.С. Конєва і генерала армії М.В. Ватутіна.

При визволеннінашої рідної Черкащини мужність і героїзм проявили представники 120 національностей Радянського Союзу.

Честь, Слава  і уклін до землі нашим визволителям.

Сталося так, що всі ці історичні пам’ятні дати і знаменні події стали відзначатися, як дати і події нашої області, після її утворення.

Рівно 65 років тому, 7 січня 1954 року в складі Української Радянської Соціалістичної Республіки була утворена Черкаська область.

До неї ввійшли три міста обласного підпорядкування – Черкаси, Умань, Сміла, а також 30 районів, які відійшли з Київської. Полтавської, Кіровоградської і Вінницької областей.

10-11 березня 1954 року відбулася перша Черкаська обласна партійна конференція, яка прийняла рішення про утворення Черкаської обласної партійної організації, як структурного підрозділу КПРС-КПУ.

В роботі конференції взяли участь делегати, що представляли1714 первинних партійних організацій, які об’єднували 22860 членів і кандидатів у члени КПРС.

На конференції було обрано обком партії і ревізійну комісію. Першим секретарем обкому Компартії України обрано Б.І. Вольтовського.

Перша обласна партійна конференція зробила глибокий аналіз розвитку економіки і культури області в1953 році, а також намітила конкретні шляхи успішного виконання нових завдань.

Загальна площа Черкаської області становила 21.1 тисячі квадратних кілометрів.

Населення на той час нараховувалося 1 млн. 497 тис. чоловік. З них 261 тис., або 17.4 відсотки проживала в містах, а 1 млн.236 тис., або 82,6 відсотки,- у сільській місцевості.

На цій землі господарювали 673 колгоспи і 29 радгоспів. Колгоспи обслуговували 54 машинно-тракторні станції /МТС/.

В області нараховувалося понад 1 млн. 760 тис. гектарів сільськогосподарських угідь, з яких близько 1 млн.200 тис. ріллі.

В сільському господарстві провідними культурами були озима пшениця і цукрові буряки. Тваринництво мало м’ясо-молочний напрямок.

В промисловості області найбільшу питому вагу займали галузі зв’язані з переробкою сільськогосподарської сировини.

Виходячи із цього, обласна партійна конференція визначила ряд заходів по дальшому розвитку промисловості області. Особливої уваги вимагали галузі, що визначають науково-технічний прогрес. Практично була відсутня база будівельної індустрії. Для потреб народного господарства області не вистачало електроенергії. Недостатнім був розвиток транспорту і зв’язку. Чисельність промислово-виробничого персоналу була недостатньою.

Обласна партійна організація значну увагу приділила підвищенню авангардної ролі комуністів і комсомольців у трудових колективах промисловості і транспорту, організаційному зміцненню сільських партійних організацій, підвищенню їх авторитету.

Широку підтримку в області знайшло прийняте у березні 1955 року рішення ЦК КПРС послати на село для керівництва економічно слабкими колгоспами не менше 30 тисяч добровольців-працівників промислових підприємств, міністерств, відомств, науково-дослідних закладів, партійного і радянського активу.

Кадри вирішують все – стало не тільки гаслом, а й програмою дій обласної партійної організації.

В березні 1955 року на пленумі обкому партії було розглянуто питання  добору, розстановки та виховання кадрів у колгоспах, МТС і радгоспах області. На цей час число комуністів , які безпосередньо працювали в сільському господарстві, зросло майже до 7 тисяч чоловік. В колгоспах, МТС і радгоспах працювало близько 3 тисяч спеціалістів сільського господарства. На посади голів колгоспів було направлено понад 150 чоловік.

Понад 85 відсотків усіх господарств області очолювали комуністи.

З метою підвищення виробничої кваліфікації керівників господарств при Уманському сільськогосподарському інституті були організовані курси. Впроваджувалося їх стажування в передових колгоспах і радгоспах.

Така кадрова політика Черкаського обласного комітету партії сприяла економічному розвитку сільського господарства і давала позитивні результати.

За результатами республіканського соціалістичного змагання в галузі виробництва м’яса, молока та інших продуктів тваринництва за 1955 рік Черкаську область було визнано переможцем і нагороджено Перехідним Червоним Прапором ЦК Компартії України і Ради Міністрів Української РСР.

На основі піднесення промисловості і сільського господарства було досягнуто дальшого покращення добробуту трудящих.

В 1954-1955 роках на житлово-побутове будівництво було використано 36.6 мільйони карбованців. Трудівники області отримали 1100 квартир, а шляхом індивідуального будівництва споруджено 528 будинків.

Значно зросло асигнування на розвиток народної освіти, культури і охорони здоров’я працюючих. У 1955 році вони становили 85 відсотків бюджету області.

В трьох інститутах і 20 середніх спеціальних навчальних закладах навчалося 15 тисяч чоловік. З часу утворення області було відкрито 50 медичних закладів.

Перетворення міста Черкаси в обласний центр сприяло дальшому розквіту культурного життя. Тут працювали обласний музично-драматичний театр імені Т.Г. Шевченка, обласна філармонія, обласне літературне об’єднання, спілка художників.

Творчі колективи часто виїжджали в міста і села Черкащини. Лише в 1955 році театр показав робітникам і селянам близько 220 вистав.

1 квітня 1957 року створено Черкаський державний народний хор.

Стрімкому становленню Черкаської області сприяли кадри, які ЦК Компартії України і Рада Міністрів УРСР затвердили для формування відповідних обласних структур. Частина з них увійшла в склад організаційного комітету і секретаріату обкому партії, який очолив Борис Іовлійович Вольтовський, що до цього часу працював заступником голови Київського облвиконкому.

Виконавчий комітет Черкаської обласної Ради очолив Іван Кіндратович Лутак, який до цього займав посаду завідуючого сільськогосподарським відділом Київського обкому партії, а ще перед цим працював першим секретарем Христинівського райкому партії, що у 1954 році ввійшов у склад Черкаської обласної партійної організації.

В 1955 році на Всесоюзній сільськогосподарській виставці свої досягнення експонували 5 районів області, 9 МТС і 77 колгоспів.

В 1956 році в Черкасах почалося будівництво великого хімічного підприємства – заводу штучного волокна з попередньою потужністю виробництва 25 т. віскозного шовку за добу. Спорудження заводу було оголошено Всесоюзною ударною комсомольською будовою. В 1957 році на різних об’єктах цього підприємства працювало вже понад 3,5 тисячі чоловік.

Дальшого розвитку набуло машинобудування. Став до ладу Уманський завод “Мегомметр“, на Смілянському машинобудівному заводі вперше в Україні освоїли виробництво емалевих труб.

Підприємства тресту “Ватутінвугілля“ в 1958 році видали на-гора 2445 тисяч т. вугілля і виробили 504 тисячі т. брикету, тоді як у 1953 році видобуток вугілля становив 1041 тисячу т., а брикет не вироблявся зовсім. Це дозволило задовольнити власні потреби в паливі для населення.

Докорінно перебудувався Черкаський завод хімреактивів, який раніше переробляв кок-сагиз, що вирощувався в Черкаському і Золотоніському районах.

Це підприємство стало давати іншу цінну хімічну продукцію.

Зміцніла й енергетична база області. Поряд з розширенням та реконструкцією діючих електростанцій були побудовані нові.

В 1958 році стала до ладу перша черга Канівської теплоелектростанції потужністю в 12 тисяч кіловат.

Розвивалися транспорт і зв’язок.

Методом народної будови в 1958 році було закінчено будівництво шляху з твердим покриттям Черкаси – Умань протяжністю близько 200 кілометрів.

У березні 1957 року обком Компартії України і облвиконком ухвалили заходи по переходу до механізованого вирощування цукрових буряків, який розробила Черкаська обласна сільськогосподарська станція.

В 1958 році колгоспи Маньківського, Жашківського, Уманського та інших районів на площі 66 тисяч гектарів застосували спосіб посіву цукрових буряків рядками з наступним їх поперечним прорізуванням для перехресного обробітку плантацій.

Результати виявилися чудовими. 175 бурякосіючих колгоспів зібрали урожай по 277-347 центнерів з гектара, 171 колгосп – понад 250 центнерів. Це були перші кроки в справі механізованого обробітку, який  в наступні роки дав можливість здійснити у буряківництві справжню революцію.

Комуністична партія Радянського Союзу високо оцінила самовіддану працю трудівників сільського господарства і всіх трудівників області.

26 лютого 1958 року Указом Президії Верховної Ради СРСР Черкаську область було нагороджено орденом Леніна.

Одинадцятьом передовикам присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, два з них – прославлені голови колгоспів – Г.Є.Бурлацька та Ф.І. Дубковецький – цього високого звання були  удостоєні двічі, 130 чоловік отримали ордени Леніна, 345 – Трудового Червоного Прапора. Всього було нагороджено 1899 чоловік.

В травні 1958 року за рекомендацією обласного комітету партії в області розпочалася робота по складанню планів соціально-культурного будівництва в кожному районі. Так народилася “Трирічка культури Черкащини“.

Передбачалося будівництво 343 колгоспних клубів, 9 Будинків культури, 218 бібліотек, 64 лікарень, 366 дитячих дошкільних закладів, упорядкування сіл, будівництво шляхів.

В 1958 році у вузах області враховуючи і заочні відділення, навчалося 6524 студенти проти 4730 у 1953 році.

Паралельно обласний комітет партії схвалив ініціативу Черкаського райкому партії про створення 6-ти місячних курсів підготовки керівників гуртків художньої самодіяльності та клубних працівників за рахунок культфондів колгоспів на базі Черкаської, Уманської, Шполянської та Корсунь-Шевченківської музичних шкіл. Пізніше цю практику схвалив Центральний Комітет Комуністичної партії України.

Швидкими темпами в області проводилася електрифікація і радіофікація населених пунктів. В побут трудівників почало входити телебачення.

В 1972 році дала перший струм Канівська ГЕС потужністю 444 тисячі кіловат. Це значно зміцнило електроенергетичну базу області, що сприяло розвитку промислової галузі.

Високими темпами розвивалися галузі, які визначають науково- технічний прогрес – електроенегетика, машинобудування, і особливо хімічна промисловість, випуск продукції якої збільшився у 168 разів, машинобудівної – у 18,5 разів, виробництво електроенергії – в 15 разів.

Ось неповний перелік побудованих з початку утворення Черкаської області до 1991 року великих підприємств, що мали союзне значення: об’єднання “Азот“, “Хімволокно“, “Хімреактивів“, Шовковий комбінат, заводи “Фотоприлад“, телеграфної апаратури, спеціального технологічного об’єднання, “Строммашина“, приладобудівний, “Ротор“, у м. Черкаси, “Сільсьгоспмашинобудування“/Умань-фермаш/, “Мегомметр“, “Вега“, “Театрального обладнання“,“Оптико-механічний“ і “Вітамінний завод“ у м. Умані, радіозавод у м. Сміла, завод “Магніт“ у м. Каневі, машинобудівний завод і фармацевтична фабрика у м. Монастирище.

Поступово Черкащина перетворилася  з аграрної в індустріально-аграрну область.

Вона також стала важливим регіоном харчової промисловості. В загальному обсязі товарної продукції ця галузь  займала 37,9 відсотків, в тому числі цукрова – 17. По виробництву цукру область поступалася лише Вінницькій. 23 цукрових заводи області виробляли щороку 550-560 тисяч тонн цукру –піску і 265-27- тисяч тонн цукру-рафінаду або майже 11 кг на душу населення.

В кожному районі області були заводи “Продовольчих товарів“ та створювалися тепличні комбінати і консервні заводи, молокозаводи і м’ясокомбінати.

Легка промисловість була розвинута так, що вона випускала продукції в 1,4 рази більше, ніж вся промисловість області в 1954 році.

Швидкими темпами розвивалася база будівельної індустрії. Були створені спеціалізовані виробничі об’єднання “Черкаси-залізобетон“, Черкаський домобудівельний комбінат, міжколгоспний трест промбудматеріалів, виросли потужності цегельних заводів  і залізобетонних виробів.

Створена база повністю забезпечувала промислове і житлове будівництво.

В 11-й та 12-й п’ятирічках /1981 – 1990рр/ щорічно здавалося в експлуатацію більше 600 тисяч квадратних метрів житла.

Будувалося житло не тільки в містах , а й у селах. Будівництво йшло, як за рахунок держави так і колгоспів. Але згідно закону про соціальний розвиток села, кошти за житлові будинки, які були побудовані колгоспами, поверталися державою цим колгоспам.

До того ж, на Черкащині виникло й таке цікаве явище, як колгоспні комунгоспи, які надавали послуги сільським жителям. Майже в кожному селі були відділення побуткомбінатів.

Високий темп розвитку промислових галузей області дав свої результати.

У сукупній валовій продукції частка промисловості складала 70,2 відсотки, а частка сільськогосподарського виробництва – 29,8 відсотки.

Сільське господарство почало все більше спиратися на індустріальні основи, переходячи на високий рівень механізації виробничих процесів, концентрацію виробництва, дальше поглиблення міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції.

Була створена мережа міжгосподарських відгодівельних комплексів великої рогатої худоби /ВРХ/ і свиней, спеціалізованих господарств по вирощуванню молодняка ВРХ, свиней, птиці і овець, молочних ферм і комплексів, виробничих агропромислових об’єднань.

За структурою народного господарства область стала індустріально-аграрною з високо розвинутою промисловістю й високо розвинутим сільським господарством.

В середині 80-х років на більшості підприємств області діяла комплексна система управління якістю продукції. Товари з маркою нашої області експортувалися в усі республіки і в більш як 50 країн світу.

На основі невпинного розвитку соціалістичної економіки відповідно підвищувався й добробут жителів області та їх соціальний захист. Порівняно з 1953 роком в кілька разів зросла заробітна плата, виплати із суспільних фондів споживання в кінці 80- тих років становили приблизно 500 крб. на душу населення. Сума вкладів у ощадних касах становила до 2 млрд. карбованців. У містах було газифіковано 83,2 відсотки квартир, у селах – 45,4.

Зміцніла матеріально-технічна база охорони здоров’я. Діяли 13 санаторіїв і пансіонатів, 7 будинків відпочинку. Щорічно в них лікувалися  і відпочивали більше253 тисячі осіб. Промислові підприємства області  мали свої бази відпочинку на березі Чорного моря. Працювали, також, міжколгоспні санаторії та піонерські табори.

В системі народної освіти працювали 711 загальноосвітніх шкіл, 28 профтехучилищ, 20 технікумів, два педагогічних і один сільськогосподарський інститути. Розгалуженою була мережа культосвітніх закладів.

Досягнення трудівників Черкащини були гідно оцінені радянською державою.

Крім того, що область була нагороджена орденом Леніна, ще 20 підприємств, колгоспів, радгоспів,  організацій, навчальних закладів, також,  були удостоєні нагород.

Більше 30 тисяч черкащан  нагороджені орденами і медалями СРСР, з них 147 удостоєні  звання Герой Соціалістичної праці, а прославлені голови колгоспів Г.Є. Бурлацька, Ф.І. Дубковецький та механізатор-буряковод О.Н. Парубок цього звання удостоєні двічі.

За високі показники у Всесоюзному соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня Черкаська область була нагороджена Пам’ятним прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС.

П’ять разів Черкаська область нагороджувалася Перехідним Червоним прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ за високі показники у всесоюзному соціалістичному змаганні за вирощування  цукрових буряків і кормових культур для громадського тваринництва та самовіддану працю і високий  результат роботи працівників тваринництва області.

Двічі Черкаська область нагороджувалася Перехідним Червоним прапором ЦК Компартії України і Ради Міністрів  УРСР за отримання високих врожаїв озимих культур і цукрових буряків та високі показники в галузі  виробництва м’яса, молока та інших видів тваринницької продукції.

За плодотворну роботу по комуністичному вихованню трудящих, мобілізації їх на виконання завдань господарського і культурного будівництва та у зв’язку з 50-ти річчям з дня виходу першого номера /18 листопада 1918 року/ Указом Президії Верховної Ради СРСР газета “Черкаська правда“ у 1968 році нагороджена орденом “Знак Пошани“.

Всі досягнення у становленні і розвитку Черкаської області не можливі без вмілого управління нею її керівниками, в першу чергу  першими секретарями обласного комітету партії Вольтовського Бориса Іовлійовича, Найдека Леонтія Івановича, Ватченка Олексія Федосійовича, Андреєва Олександра Микитовича, Героя Соціалістичної праці Лутака Івана Кіндратовича і Ружицького Олександра Антоновича.

Оцінюючи пройдений шлях обласної партійної організації в радянський , соціалістичний період нашої історії, ми представники нового покоління комуністів глибоко вдячні нашим попередникам за їх титанічну працю в становленні і розвитку шевченківського краю. Ми усвідомлюємо, що після утворення в 1954 році Черкаської області робітничий клас, колгоспне селянство,  трудова інтелігенція  під керівництвом обласної партійної організації, виконуючи рішення партії і уряду в короткі строки перетворили Черкащину у край високо розвиненої індустрії і передового сільського господарства завдяки братерській дружбі і взаємодопомозі всіх націй і народностей великої Батьківщини – Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Нині Черкаська область за роки так званої незалежності стала депресивним регіоном України. Цей період можна сміливо назвати періодом реакції і руїни.

Населення не досягає 1 млн. чоловік. В області знищені всі галузі промисловості. Більша частина промислових приміщень зруйновані, тисячі робітників залишилися без роботи і соціального захисту.

Зруйновано будівельну індустрію, відсутнє управління якістю продукції.

Повністю знищені колгоспи і радгоспи, селяни залишилися без роботи і належного соціального захисту.

В селах закриваються школи, фельдшерсько-акушерські пункти і поштові відділення. Відсутнє будь-яке побутове обслуговування. Ледь животіють будинки культури і бібліотеки.

В сільському господарстві ніхто не дотримується науково-обґрунтованої системи ведення землеробства, відсутня сівозміна.

В більшості сіл знищене тваринництво і зруйновані тваринницькі ферми.

Все стало як у Тараса Шевченка: “…Село неначе погоріло, неначе люди подуріли. Німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть“.

Після “чорного серпня“ та незаконної заборони Комуністичної партії України в 1991 році, частина членів партії не покорилася контрреволюції і робила все, щоб відновити діяльність партійних організацій Черкаської області.

Пам’ятаючи свою революційну історію комуністи Уманщини першими в області з вересня 1991 року розпочали роботу по відновленню діяльності районної і міської партійних організацій. Вже у грудні 1991 року свою роботу відновили 9 первинних партійних організацій.

22 квітня 1992 року на Уманщині було створено Черкаське обласне відділення Союзу комуністів України, метою якого було сприяти відновленню партійних організацій в області.

10 жовтня 1992 року у Москві відбулася ХХ Всесоюзна партійна конференція, яка своїми рішеннями дала поштовх на відновлення  партійних організацій на всій території колишнього Радянського Союзу.

Делегатами конференції були шість представників  від Черкаської області, зокрема – 4 з Уманщини і 2 із Черкас.

Після конференції значно активізувалася робота в усіх містах і районах області по відновленню діяльності партійних організацій.

Цьому також сприяла надзвичайна відновна конференція комуністів України, яка відбулася 6 березня 1993 року у м. Макіївка Донецької області.

Після неї по області прокотилася хвиля проведення зборів по відновленню діяльності первинних районних і міських  партійних організацій та обранню делегатів на 19-ту Черкаську обласну партійну конференцію.

12 червня 1993 року у м. Черкасах відбувся перший етап 19-ї Черкаської обласної партійної конференції на якій було прийнято рішення  про відновлення  її діяльності , виключено із партії керівників партійних структур, які зрадили партію та обрано делегатів на відновний з’їзд Комуністичної партії України.

19 червня 1993 року делегація комуністів Черкащини прийняла участь у відновному з’їзді Комуністичної партії України, який відбувся у м. Донецьку.

25 вересня 1993 року у м. Черкасах відбувся другий етап 19-ї  конференції Черкаської обласної організації Комуністичної партії України на якій було обрано керівні органи обласної організації і прийнято рішення про посилення роботи по відновленню роботи первинних партійних організацій у всіх містах і районах області та реєстрацію обласної,  районних і міських партійних організацій в органах влади та юстиції.

Першим секретарем Черкаського обкому Компартії України було обрано Єщенка Володимира Миколайовича.

5 листопада 1993 року Черкаську обласну організацію Комуністичної партії України було зареєстровано в обласному управлінні юстиції, що стало юридичною основою для легальної діяльності організації, політичної боротьби і захисту політичних, трудових і соціальних прав трудящих, чим до сьогодні і займається Черкаська обласна організація Комуністичної партії України.

Отже, впродовж 65 років, наша обласна партійна організація не припиняла  діяльності, виконуючи свою авангардну  роль.

Комуністи області вірять, що народ зрозуміє про  необхідність зміни суспільно-політичного ладу і повернення країни в русло соціалістичного розвитку, і що Комуністична партія України, маючи велетенський досвід управління економікою зможе вивести Україну із затяжної економічної і політичної кризи.

Україна стане знову високо розвинутою індустріально-аграрною країною із гарантованим соціальним захистом своїх громадян.

Роєнко В.Г.,

перший секретар Черкаського

обкому Компартії України


Ви можете обговорити цей матеріал на наших сторінках у соціальних мережах