До 100-річчя створення Компартії України та 25-ліття її відродження. Возз’єднання Північної Буковини і Хотинського повіту Бессарабії з Радянською Україною


СТВОРЕННЯ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПАРТІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

ТА ЇЇ ПЕРШІ КРОКИ В СОЦІАЛІСТИЧНІЙ ПЕРЕБУДОВІ

НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

(червень 1940 — червень 1941 рр.)

В єдиній сім’ї радянських народів

Зміцнення міжнародних позицій Союзу РСР, успіхи ленінської зовнішньої політики Комуністичної партії сприяли здійсненню одвічних сподівань українського народу про возз’єднання всіх українських земель в єдиній Українській Радянській державі. Слідом за визволенням і возз’єднанням Західної України Радянський Союз добився повернення насильно відторгнутої в 1918 році боярською Румунією Бессарабії і передачі йому споконвічної української землі — Північної Буковини. Мирне розв’язання питання про Бессарабію і Північну Буковину було великою перемогою ленінської національної політики Комуністичної партії, її зовнішньополітичного курсу, знаменною подією в житті багатонаціональної Радянської держави.

День 28 червня 1940 року став поворотним моментом в історичній долі трудящих Бессарабії і Північної Буковини. Як рідних братів, з хлібом-сіллю зустрічали вони воїнів Червоної Армії. І зустріч ця перетворилась у справжнє свято визволення. На численних зборах і мітингах трудящі висловлювали глибоку вдячність Комуністичній партії і Радянському урядові, воїнам Червоної Армії, усьому радянському народові за визволення.

Святковість тих днів, безмежну вдячність буковинців своїм визволителям яскраво передала Ольга Кобилянська. Вона писала що нині наша зелена Буковина одягнула святковий одяг. Народ радіє, та не забуває схиляти тепер вже вільні голови в знак подяки Червоній Армії за визволення з-під соціального і національного гноблення, що тяжіло над ним цілими сторіччями. Хмари проступилися, і лагідне проміння сонця освітлює чарівний цвіт, прискорюючи його дозрівання в плоди правди і свободи.

У липні 1940 року трудящі Буковини послали в столицю нашої Батьківщини Москву спеціальну делегацію, щоб просити найвищий орган влади Країни Рад возз’єднати Північну Буковину з Радянською Україною. Виступаючи на сьомій сесії Верховної Ради СРСР, член делегації Н. С. Михальчук заявив: «Трудящі Північної Буковини горять палким бажанням назавжди возз’єднатися з українським народом в єдиній Українській соціалістичній державі. Ми просимо включити територію Північної Буковини до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки».

Йдучи назустріч побажанням трудящих, сьома сесія Верховної Ради Союзу РСР першого скликання 2 серпня 1940 року прийняла Закон про включення північної частини Буковини, Хотинського, Акерманського та Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу Української РСР. Цей історичний акт знаменував логічне завершення тривалої боротьби трудящих Бессарабії і Північної Буковини за соціальне і національне визволення, за демократію і соціалізм, за возз’єднання з своїми єдинокровними братами в могутньому Союзі Радянських Соціалістичних Республік. Це був докорінний поворот в історичній долі трудящих краю, звільнення від ненависного капіталістичного ладу, соціального і національного гноблення, політичного безправ’я, економічної і культурної відсталості, поворот до соціалізму, який надав їм найширші свободи і права, відкрив величезні перспективи і необмежені можливості для будівництва нового, щасливого життя у братній сім’ї радянських народів.

З перших же днів встановлення Радянської влади Комуністична партія України під керівництвом ЦК ВКП(б) розгорнула на визволеній Буковині широку роботу по створенню тут партійних організацій, місцевих Рад депутатів трудящих, по ідейному вихованню робітників, селян, трудової інтелігенції, спрямовуючи їх творчу енергію на якнайшвидше піднесення продуктивних сил краю), розвиток його економіки і культури.

3 липня 1940 року ЦК КП(б)У затвердив склад бюро Чернівецького і Хотинського повітових комітетів партії на чолі з першими секретарями І. С. Грушецьким та В. Д. Чучукалом, а 20 серпня — склад бюро обласного комітету партії,

яке очолив перший секретар І. С. Грушецький.

Крім обласного, були затверджені три міські і 19 районних комітетів КП(б)У, з яких три — в Чернівцях.

У липні—вересні 1940 року на Радянській Буковині створюються перші первинні партійні організації на найбільших промислових підприємствах, підприємствах транспорту, будовах, в установах, навчальних закладах. На 25 вересня тільки в Чернівцях налічувалося 70 первинних партійних організацій, на обліку в яких перебувало 819 комуністів. На кінець 1940 року Чернівецька міська партійна організація нараховувала в своєму складі 1408 комуністів, з них 1089 членів і 319 кандидатів у члени партії.

Зростали кількісно і зміцнювалися організаційно партійні організації і в сільських районах області. Усього на кінець листопада 1940 року діяло 216 первинних партійних організацій, які об’єднували 2424 члени й кандидати в члени партії. На 1 червня 1941 року було 327 первинних партійних організацій, 14 кандидатських і 6 партійно-комсомольських груп, що об’єднували 3477 комуністів, у тому числі 2569 членів і 908 кандидатів у члени ВКП(б).

Первинні партійні організації (хоч їх було і небагато) з самого початку створення стали справжніми організаторами і керівниками колективів у налагодженні виробничої діяльності, трудової дисципліни, всього економічного і політичного життя, культурного будівництва. Вони виступали ініціаторами соціалістичного змагання, проводили серед робітників, селян, трудової інтелігенції ідейно-виховну та масово-політичну роботу.

Багатогранну організаторську та ідеологічну роботу проводили обласний, міські та районні комітети партії. На обговорення пленумів і засідання бюро парткомів виносились найважливіші питання внутріпартійного, політичного і господарського життя, ідеологічної роботи, культурного будівництва тощо. Так, тільки протягом перших семи місяців своєї діяльності бюро обласного комітету партії розглянуло понад 50 питань внутріпартійної і радянської роботи, понад 100 питань, пов’язаних з роботою промислових підприємств, транспорту і закладів торгівлі, десятки разів обговорювало стан і завдання агітаційної та культурно-масової роботи, неодноразово заслуховувало питання виховання і розстановки кадрів, діяльності комсомольських, профспілкових та інших громадських організацій. Рішення бюро і широка організаторська робота обласного комітету КП(б)У сприяли зміцненню й активізації діяльності партійних органів і первинних партійних організацій, посиленню зв’язків партії з широкими масами робітників, селян, трудової інтелігенції. Все це забезпечувало піднесення ролі партії на всіх ділянках соціалістичного будівництва.

Важливе значення для організаційного зміцнення партійних організацій області, піднесення їх бойовитості мали рішення листопадового (1940 р.) Пленуму ЦК КП(б)У, який обговорив питання «Про роботу Львівського і Ровенського обкомів КП(б)У». Керуючись рішеннями листопадового Пленуму, партійні організації області розробили конкретні заходи, спрямовані на піднесення організаторської та ідеологічної роботи, поліпшення справи добору і виховання кадрів з місцевого населення, посилення ролі партійних організацій у вирішенні господарських та інших завдань.

Особливе місце в діяльності обласної партійної організації займало створення і зміцнення органів Радянської влади, залучення до їх діяльності найширших верств трудящих. Протягом перших шести місяців після визволення на керівну роботу в Радах було висунута 869 чоловік з місцевого активу, в тому числі у виконкомах районних Рад — 110, головами і секретарями сільських і селищних Рад — 759 чоловік. Понад 10 тисяч активістів було залучено до роботи місцевих Рад через їх постійні комісії, яких налічувалось 1867. Обласний, міські і районні комітети партії постійну увагу приділяли навчанню радянських кадрів, поліпшенню організаційно-масової роботи Рад. Діяльність місцевих органів Радянської влади широко висвітлювалась на сторінках обласних і районних газет.

У створенні та зміцненні органів Радянської влади на визволеній Буковині велику допомогу надавав Центральний Комітет Компартії України. ЦК КП(б)У послав у Чернівецьку область понад 160 досвідчених радянських працівників, які передавали місцевим кадрам досвід радянського будівництва, зокрема у створенні й організації роботи виконкомів Рад, органів місцевого адміністративного управління тощо.

Особливо широка робота по зміцненню органів Радянської влади проводилась партійними організаціями області в ході підготовки і проведення виборів до Верховних Рад Союзу РСР і Української РСР. Близько двадцяти тисяч активістів працювали в цей час членами окружних і дільничних виборчих комісій, довіреними особами, агітаторами.

Комуністи очолили боротьбу трудящих області проти класово ворожих сил — недобитків експлуататорських класів та українських, румунських і молдавських буржуазних націоналістів, які вели підступну антирадянську агітацію, використовуючи при цьому тимчасові труднощі та окремі недоліки в роботі місцевих Рад і господарських органів. Партійне керівництво масами в цій боротьбі забезпечило повну поразку підступних дій ворогів, їм не вдалося перешкодити організованому проведенню виборів. На передвиборних зборах трудящі області висунули кандидатами в депутати Верховної Ради Союзу РСР І. С. Грушецького, Г. К. Жукова та Я. Ф. Чайкуна, а до Верховної Ради Української РСР — І. В. Галаніна, Д. М. Гешко, І. С. Зеленюка, І. Ф. Козачука, О. Л. Колікова, О. М. Мартинова, М. В. Павлюка і Т. С. Панчука.           

День виборів — 12 січня 1941 року — став справжнім святом для буковинців. У цей день громадяни молодої радянської області продемонстрували свою відданість Комуністичній партії і Радянській владі, одностайно проголосувавши за кандидатів блоку комуністів і безпартійних. У виборах до Верховної Ради Союзу РСР взяло участь 99,5 процента виборців, з них за депутатів до Ради Союзу голосувало 98,4 процента, а до Ради Національностей — 98,3 процента. За кандидатів у депутати Верховної Ради УРСР голосувало 98,2 процента виборців, що брали участь у голосуванні.

Вибори до Верховної Ради СРСР та Верховної Ради УРСР сприяли зміцненню Радянської влади та її органів у визволеному краї, зміцненню зв’язків Рад з найширшими масами трудівників міста і села. В результаті виборів на основі Радянської Конституції, найдемократичнішої в світі виборчої системи трудящі Чернівецької області одержали своє постійне представництво у вищих загальносоюзних і республіканських органах державної влади, як рівні серед рівних громадян стали повноправними господарями своєї соціалістичної Вітчизни.

Чільне місце в роботі обласної партійної організації займало керівництво профспілками, комсомолом та іншими громадськими організаціями і товариствами трудящих. Через них Комуністична партія зміцнювала свої зв’язки з робітниками, селянами, трудовою інтелігенцією, спрямовувала їх творчу енергію, політичне і трудове піднесення на боротьбу за соціалістичні перетворення в економіці та культурі визволеного краю.

Найбільш масовими громадськими організаціями трудящих області були профспілки. Завдяки організаційно-масовим, і агітаційним заходам партійних організацій реєстрація членів профспілок і вибори їх керівних органів пройшли при високій активності робітників і службовців. Так, на листопад 1940 року з 20 135 робітників і службовців промислових підприємств і державних установ області в радянські профспілки вступило 18 249 чоловік, тобто 90,6 процента всіх працюючих. На цей час функціонувало 360 низових профорганізацій.

Особлива увага з боку обласної партійної організації приділялась комсомолові. З листопада 1940 по лютий 1941 року його ряди в області-зросли з 1494 до 2300 членів. На 1 червня 1941 року в області діяло 416 первинних організацій ЛКСМУ, які об’єднували  4115 комсомольців.

Під керівництвом комуністів комсомольці йшли в перших лавах бійців за соціалістичну перебудову всіх сфер суспільного життя. З їх ініціативи на багатьох промислових підприємствах організовувались молодіжні бригади, пости боротьби з браком, за економію сировини, раціоналізаторські комісії. Комсомольці проводили значну агітаційно-пропагандистську і масово-політичну роботу, брали активну участь в організації агротехнічних гуртків, у налагодженні роботи клубів і червоних кутків. 1473 комсомольці працювали членами окружних та дільничних комісій, агітаторами.

Безпосередньо допомагаючи обласному комітетові комсомолу в його роботі, обком КП(б)У постійно стежив за рівнем керівництва комсомолом з боку міських і районних партійних комітетів, первинних партійних організацій, гостро реагував на будь-який прояв недбайливості у цій надзвичайно важливій справі. Перша обласна партійна конференція поставила перед партійними організаціями завдання: далі поліпшувати керівництво комсомолом, зокрема систематично допомагати комсомольським органам, первинним комсомольським організаціям у розгортанні масово-політичної та організаторської роботи серед молоді.

Однією з важливих ділянок роботи партійних організацій області було ідейне виховання комуністів, усіх трудящих, піднесення їх теоретичного і політичного рівня, боротьба проти ворожої ідеології, зокрема ідеології українського буржуазного націоналізму. Це була складна і відповідальна справа, яка вимагала чіткості і систематичності, постійної уваги до неї всіх партійних комітетів і первинних організацій, старанного добору і виховання агітаційно-пропагандистських кадрів.

Важливе місце в ідеологічній роботі партійних організацій області займало ознайомлення трудівників міста й села з успіхами соціалістичного будівництва в СРСР, внутрішньою і зовнішньою політикою Комуністичної партії і Радянського уряду, пропаганда радянського способу життя, розв’язання завдань, які стояли перед трудящими краю в галузі господарського і культурного будівництва.

В ознайомленні робітників, селян, службовців Радянської Буковини з економічним, політичним і культурним життям в СРСР важливу роль відігравали фотовиставки, центральні, республіканські й обласні періодичні видання. Тільки Чернівецьку фотовиставку, яка відкрилась у серпні 1940 року, протягом перших п’яти місяців її функціонування відвідало 80 тисяч чоловік. Постійні фотовиставки працювали також у містах Хотині і Сторожинці. В сільських районах діяли пересувні фотовиставки.

Партійні організації постійно дбали про задоволення великого потягу буковинців до політичної літератури і періодичної преси. Вже протягом перших семи місяців після визволення трудящі області придбали понад 254 тисячі примірників творів класиків марксизму-ленінізму і понад 70 тисяч «Короткого курсу історії ВКП(б)». Тираж двох обласних газет — «Радянської Буковини» та «Комсомольця Буковини» — і трьох районних у січні 1941 року становив 41 тисячу примірників. Також видавалися літературний альманах «Вільна Буковина» і газета молдавською мовою «Адєверул болшевік». Широку пропаганду досягнень соціалістичного будівництва в СРСР серед трудящих вели також радіо, мистецькі та культурно-освітні заклади.

Особливе значення для ознайомлення з радянським способом життя, розвитком економіки і культури, громадсько-політичним життям в Країні Рад мали екскурсії трудящих Чернівеччини на Всесоюзну сільськогосподарську виставку, промислові підприємства і в колгоспи східних областей УРСР. Тільки протягом вересня—листопада 1940 року подібні поїздки здійснили понад 300 буковинців. Постійну допомогу обласній партійній організації у проведенні ідеологічної роботи серед трудящих надавав ЦК КП(б)У. В Чернівецьку область приїхала бригада лекторів, до якої; входили наукові працівники Інституту марксизму-ленінізму, АН УРСР, викладачі столичних вузів, письменники, митці. Серед тих, хто приїжджав, були віце-президент АН УРСР О. В. Палладій, директор Інституту економіки АН УРСР В. В. Рудницький, письменники М. П. Бажан, О. П. Довженко, О. Є. Корнійчук. Вони виступали на зборах і мітингах трудящих, прочитали ряд лекцій, зокрема «Радянська наука та її завдання», «Творчий шлях М. Горького», «Що таке комунізм» та інші.

Великим успіхом у буковинців користувались виступи прибулих на гастролі мистецьких колективів, які пропагували передове радянське мистецтво. В липні—жовтні 1940 року в Чернівцях гастролювали Кам’янець-Подільський український театр імені Г. І. Петровського, Ансамбль пісні і танцю Київського особливого військового округу, Ансамбль народного танцю СРСР під керівництвом І. О. Мойсеева, Державна капела бандуристів УРСР, Червонопрапорний ансамбль пісні і танцю Червоної Армії під керівництвом народного артиста СРСР О. В. Александрова.

Успіх комуністичного виховання трудящих Радянської Буковини у великій мірі залежав від ідейно-теоретичного рівня партійних і радянських кадрів, агітаторів, усіх тих, хто ніс слово партії в маси. Тому обласний, міські і районні комітети партії,

Первинні партійні організації важливого значення надавали озброєнню активу, в першу чергу комуністів, марксистсько-ленінською теорією. При цьому основним методом оволодіння марксизмом-ленінізмом було самостійне, вивчення творів класиків марксизму-ленінізму, найважливіших партійних рішень, героїчної історії ВКП(б). Так, у 1940/41 навчальному році в системі партійної освіти історію партії самостійно вивчали 9450 чоловік, з них 3403 комуністи і 1346 комсомольців. На допомогу їм протягом січня—травня 1941 року було прочитано 165 лекцій, проведено 150 групових консультацій, 62 теоретичні співбесіди та 8 теоретичних конференцій. Для тих, хто бажав самостійно вивчати історію, партії, але не мав достатньої теоретичної підготовки, організовувались спеціальні гуртки. В 153 гуртках подібного типу історію ВКП(б) вивчало 2160 чоловік.

Центрами пропаганди марксистсько-ленінської теорії стали партійні кабінети при райкомах партії. Тут читалися лекції, проводилися теоретичні конференції і співбесіди, консультації. При Будинку пропаганди Чернівецького міськкому партії працював вечірній університет марксизму-ленінізму, в якому навчалося 113 чоловік з числа партійного і радянського активу, місцевої інтелігенції. В університеті було два факультети: історії ВКП(б), філософії та політекономії, а також група з числа місцевої інтелігенції по вивченню основ марксизму-ленінізму, історії  СРСР і української мови.

Пропаганду марксистсько-ленінської теорії постійно вели обласні газети «Радянська Буковина», «Адєверул болшевік» та «Комсомолець Буковини».

У пропагандистській та ідейно-виховній роботі обласна партійна організація значну увагу приділяла викриттю ворожої трудящим масам ідеології українського буржуазного націоналізму, вихованню робітників, селян, трудової інтелігенції в дусі пролетарського інтернаціоналізму, дружби народів СРСР.

Важливою віхою в організаційному й ідеологічному зміцненні Чернівецької обласної партійної організації стала перша обласна партійна конференція, що відбулася 9—10 лютого 1941 року. В її роботі взяв участь другий секретар ЦК КП(б)У М. О. Бурмистенко.

На конференцію було обрано 182 делегати, з них 163 з ухвальним і 19 з дорадчим голосом. Вони представляли 3145 членів і кандидатів у члени ВКП(б). Конференція заслухала й обговорила звіт обкому КП(б)У. Всебічно і критично проаналізувавши піврічну діяльність обласної партійної організації, конференція зосередила увагу на питаннях партійного, радянського, господарського і культурного будівництва на визволеній землі, піднесення ролі партійних організацій у здійсненні соціалістичних перетворень. Керуючись рішеннями XVIII з’їзду ВКП(б) і XV з’їзду КП(б)У, конференція накреслила широку програму економічних, політичних та ідеологічних заходів, спрямованих на ліквідацію господарської і культурної відсталості краю, перетворення його у високорозвинену область Української РСР.

На конференції було обрано новий склад обкому КП(б)У, ревізійну комісію і делегатів на XVIII Всесоюзну партійну конференцію. Пленум обкому КП(б)У, що відбувся після конференції, обрав бюро обкому. Першим секретарем обкому партії був обраний І. С. Грушецький.

Після конференції обласна партійна організація посилила роботу по зміцненню своїх рядів, піднесенню ролі комуністів на всіх ділянках соціалістичного будівництва.

Прес-служба Чернівецького ОК КПУ


Ви можете обговорити цей матеріал на наших сторінках у соціальних мережах