24 роки тому відбувся Всесоюзний референдум

24 роки тому відбувся Всесоюзний референдум


17 березня 2015 року виповнюється  24-а річниця Всесоюзного референдуму та одночасно проведеного Всеукраїнського опитування про відношення до Союзної держави.

На всенародне голосування (референдум) 17 березня 1991 року, за рішенням четвертого З’їзду народних депутатів СРСР, було винесено запитання: «Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, в якій будуть гарантовані права і свободи людини будь-якої національності?»

«Так» чи «Ні».

Результати референдуму були дуже переконливими: 77,3% радянських громадян висловились за збереження оновленого Радянського Союзу.  Що ж стосується Всеукраїнського опитування, то 80,17% наших співвітчизників відповіли «Так», тим самим стверджуючи, що Україна повинна бути в складі Союзу на основі Декларації про її державний суверенітет.

Однак, всупереч результатам Всесоюзного референдуму, президенти трьох республік (Росії, України, Білорусії), зібравшись у Біловезькій пущі буквально напередодні прийняття нового Союзного договору, злочинно підписали документ про ліквідацію СРСР, хоча решта республік такими повноваженнями їх не наділяла.

Таким чином була цинічно розтоптана воля радянського народу, виявлена на березневому (1991р.) референдумі. Це призвело до реставрації капіталізму, розриву історичної єдності народів України з братніми радянськими народами, разом з якими було досягнуто небувалих звершень в економіці, науці, культурі  та одержано історичну перемогу над фашизмом у роки Великої Вітчизняної війни.

Минулі 24 роки стали трагічними для трудящих всіх національностей. Народи колишнього Радянського Союзу, де б вони не проживали, гостро відчувають згубні наслідки руйнації єдиної держави, насильницької капіталізації суспільства. Кордони, що розділили нас, пройшли по душах і серцях десятків мільйонів людей. А лінія розділу на багатих і бідних, на експлуататорів і експлуатованих пройшла всередині кожної пострадянської країни.

Сьогодні значна частина суспільства поступово переконуєтноься, що їх обдурено! Ні Україна, ні її народ не отримали ні належного суверенітету, ні незалежності. Результатом згубної  соціально-економічної політики, яка проводиться за рекомендаціями МВФ, стали мертві заводи-гіганти і страшне безробіття, порослі чагарниками десятки тисяч гектарів родючих чорноземів, знищення цілих галузей сільськогосподарського виробництва, які були візитною карткою України, зокрема — льонарства, хмелярства, буряківництва, колись потужних тваринницьких комплексів.

Зруйнування СРСР і перехід до ринку зумовили тяжкі соціальні наслідки. Насамперед, це разюче майнове розшарування суспільства. В ході реставрації капіталізму в політичному житті України утвердилися всевладдя ставлеників націонал-олігархічних кланів, політична корупція і зрада інтересів народу. На фоні загальної бідності продовжує зміцнюватись клас хижаків-буржуїв, які нахабно присвоїли собі національні багатства, створені поколіннями радянських людей.

Тим часом реальні доходи величезної більшості населення скоротилися в десятки разів. У третини українців, за офіційними даними, вони нижчі від злиденного прожиткового мінімуму. Бідність стала національним лихом у донедавна багатій республіці. А ще небачено швидкими темпами поширюються туберкульоз, алкоголізм, наркозалежність, СНІД, психічні захворювання, травматизм… Нація старіє, погіршується її генофонд.     

У духовній сфері насаджуються культ грошей, вихваляння насильства і жорстокості, пропаганда антикомунізму, ксенофобії, аморальності та вседозволеності.

Сьогодні влада націонал-олігархів продовжує руйнівний курс «реформ», нав’язаних Заходом. Новий президент і уряд, прийшовши до влади рік тому, незважаючи на щедрі обіцянки,  нічого не роблять для поліпшення соціально-економічного становища в Україні. Навпаки, запропоновані ними так звані реформаторські заходи  спрямовані тільки на узаконення подальшого відвертого грабежу народних мас, їхнє подальше зубожіння. До того ж  неонацистська влада, проводячи ескалацію войни на Донбасі,  штовхає Україну та світ до катастрофи.

Тому недаремно значна частина суспільства з ностальгією згадує свою велику і могутню Батьківщину – Радянський Союз, який був державою соціальної стабільності, міжнаціонального миру і стійкої економіки і шкодують за тією стабільною епохою. І це при тому, що впродовж більш ніж  двох десятиліть буржуазна влада немало зробила, щоб вбити   пам’ять про СРСР, про радянську владу, про соціалізм. Таке позитивне відношення до радянського минулого означає водночас і негативну оцінку пройденого Україною історичного шляху за ці 24 років.

Втративши практично всі завоювання соціалізму, народ України  поступово переконується, що тільки при соціалізмі і в Союзі братніх народів можливі: соціальна справедливость і рівность, бескоштовні медицина,освіта та житло, гарантоване працевлаштування і зарплата!

А кероване буржуазією руйнування України переконливо підтвердило правильність вибору нашого народу, зробленого 17 березня 1991 року:

ЗА СРСР! ЗА СОЦІАЛІЗМ! ЗА РАДИ ДЕПУТАТІВ ТРУДЯЩИХ!

Сьогодні,як ніколи актуальний  лозунг: «Через владу на місця, через владу трудящих  і Мир в Україні - вперед до соціалізму!»

Тільки так  можливо вирішити накопичені в Україні проблеми і забезпечити прогресивний розвиток нашого суспільства!

Влад Мушенко


Ви можете обговорити цей матеріал на наших сторінках у соціальних мережах